Четвер, 28.03.2024, 13:06
Вітаю Вас Гість | RSS

КЗ "Нікольська публічна бібліотека"

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 48
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Літературна сторінка

Сонячна поезія Павла Тичини

(до 130-річчя від дня народження П.Тичини) 

     Павло Григорович Тичина    (1891-1967) поет-символіст    Поет світового масштабу;  дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа;  хліборобський (селянський) Орфей;  бард Центральної Ради.

       Народився в с. Піски Чернігівської області в родині дяка. Отримав музичне виховання, грав на флейті, гобої, кларнеті, бандурі, піаніно та ін.  Навчався у Чернігівській духовній семінарії, потім – у Київському комерційному університеті, який не закінчив у зв’язку з революцією.  Працював в хорі (спочатку солістом, а потім – диригентом). Працював у газеті «Нова рада»(1917), у журналі «Літературний вісник»(1918-1919). Лауреат Шевченківської премії (1962). Герой Соціалістичної Праці (1967). 

    Перший вірш «Блакить мою душу обвіяла» у 1907 р. У 1911 р. після прослухання вірша Тичини «Розкажи, розкажи мені, поле..» Коцюбинський заявив: «Серед нас справжній поет». 

Вірші Тичини Павла Григоровича

 Закучерявилися хмари

Закучерявилися хмари. Лягла в глибинь блакить…
О милий друже, — знов недуже —
О милий брате, — розіп’яте —
Недуже серце моє, серце, мов лебідь той ячить.
Закучерявилися хмари…

Женуть вітри, мов буйні тури! Тополі арфи гнуть…
З душі моєї — мов лілеї —
Ростуть прекрасні — ясні, ясні —
З душі моєї смутки, жалі мов квітоньки ростуть.
Женуть вітри, мов буйні тури!

Одбивсь в озерах настрій сонця. Снує про давнє дим…
Я хочу бути — як забути? —
Я хочу знову — чорноброву? —
Я хочу бути вічно-юним, незломно-молодим!
Одбивсь в озерах настрій сонця.

І сміх, і дзвони, й радість тепла. Цвете веселка дум…
Сум серце тисне: — сонце! пісне! —
В душі я ставлю — вас я славлю! —
В душі я ставлю світлий парус, бо в мене в серці сум.
І сміх, і дзвони, й радість тепла.

(1915)

О панно Інно

О панно Інно, панно Інно!

Я сам. Вікно. Сніги…

Сестру я Вашу так любив —

Дитинно, злотоцінно.

Любив? Давно. Цвіли луги…

О панно Інно, панно Інно,

Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.

Сніги, сніги, сніги…

 

Я Ваші очі пам’ятаю,

Як музику, як спів.

Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Я Вам чужий — я знаю.

А хтось кричить: ти рідну стрів!

І раптом — небо… шепіт гаю…

О ні, то очі Ваші. Я ридаю.

Сестра чи Ви? Любив…

Україно моя, моя люба Вкраїно

Україно моя, моя люба Вкраїно,
Чим я втішу тебе, чим тебе заспокою? —
Чи про те розкажу, як тебе я люблю,
А чи піснею горе твоє я присплю,
Чи слізьми розіллюсь, мов сирітська дитина, —-
Чим тебе заспокою я — бідна людина,-
Скажи, моя люба Вкраїно,
Вкраїно моя!

 

Світає

 Світає…

Так тихо, так любо, так ніжно у полі.
Мов свічі погаслі в клубках фіміаму,
В тумані загорнувшись, далекі тополі
В душі вигравають мінорную гаму.

                    Вже дніє поволі…

Так тихо, так любо, так ніжно у полі.

        Світає…

Все спить ще: і небо, і зорі безсилі,
Лиш птах десь озвався спросоння ліниво
Та темний бовван на козачій могилі
Про давнє, минуле кричить мовчазливо.

                    Видніє щохвилі,

Все спить ще: і небо, і зорі безсилі.

        Світає…

Проміннями схід ранить ніч, мов мечами,
Хмарки по всім небі й собі взолотіли.
Безмовні тумани тремтять над полями.
Підхоплююсь з ними і я, посвіжілий.

                    О, глянь, що над нами!

Розкраяно небо — мечами, мечами…

[1914-1916]


 Людина , якій так пасує її ім’я

           Нікольська районна бібліотека для дітей пропанує познайомитися з сучасною українською письменницею Зіркою Мензатюк та з її цікавими книжками.

Зірка Мензатюк народилася 21 жовтня 1954 року в селі Мамаївці Кіцманського району Чернівецької області. Писати почала, коли вчилася у другому класі. Закінчивши школу, Зірка вступила на факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Закінчивши у 1977 р. університет з червоним дипломом, працювала кореспондентом газети "Радянська Україна".

            З 1995 р. Зірка Мензатюк — член Національної Спілки письменників України; з 1997 р. веде в дитячому журналі "Соняшник" рубрики "Храми України", "Фортеці України", "Щоб любити", "Щоденник мандрівника". Казки письменниці почали друкувати в журналах "Барвінок", "Соняшник", "Малятко", у закордонному журналі "Веселка", який виходив у США і Словаччині.

            Книжки "Таємниця козацької шаблі" і "Казочки - куцохвостики", здобули титул "Книжка року-2006" у номінації "Дитяче свято" і 3-тю премію київського ярмарку "Книжковий світ-2006" у номінації "Краща дитяча книга".

            Зірка Мензатюк — лауреат міжнародного літературного конкурсу у США, літературної премії імені Лесі Українки, Наталі Забіли.

Взагалі, будь-яка книжка Зірки Мензатюк підкуповує саме щирістю. Це все йде не від голови, а від серця — пережите, відчуте. . Вона пише для дітей і закликає дорослих читати разом із дітьми, бо чудово знає, що завдяки хорошій, добрій книжці виховується мудре покоління.

Запрошуємо всіх кого зацікавили книжки цієї письменниці до дитячої бібліотеки.


День народження письменниці.

31 липня виповнюється 55 років з дня народження Джоан Ролінг, англійської письменниці, авторки семи книг про маленького чарівника Гаррі Поттера, однієї найвідоміших дитячих письменниць сучасності. Її книги одержали світове визнання, виграли низку нагород і вийшли тиражем понад 400 мільйонів примірників. Свій перший твір вона написала в шість років.

В Зорянській сільській бібліотеці  до цієї дати оформлена викладка літератури з серії романів про Гаррі Поттера. Ці книги користуються популярністю серед читачів бібліотеки. Завітайте до бібліотеки!




                                                                              Війна торкнулася душі

   Лірична сторінка "Війна торкнулася душі" до Дня Перемоги у Другій світовій війні в рамках віртуального тижня історичної інформації «Рокам ніколи пам'яті не стерти» підготувала завідуюча Республіканської сільської бібліотеки: https://www.youtube.com/watch?v=cxOSeCp7G9s&feature=share&fbclid=IwAR2xK_TGD-WS01K32Op3bM4hoYyfrOs3QaQE9oktKAECV7bf9RsTuVJXalc  

 

Серце, сповнене любові .

 

       31 березня 2020 року виповнюється 85 років від дня народження Г.Л. Гордасевич (1935- 2001), української письменниці, члена Спілки письменників України. Довгий час жила та працювала в Донецьку.

        Поезія Галини Гордасевич багатогранна. Вона відтворює ліричні настрої, передає роздуми жінки, нашої сучасниці, про найпотаємніші інтимні почуття, про взаємини
людей, співставляє добро і зло, щастя і горе , радість і неспокій , красу і фальш людських стосунків.

      Г.Гордасевич почала друкуватися з 1963 р. Перша збірка поезій "Веселки на тротуарах” вийшла в 1966 р. і була названа серед кращих книжок року. Після того побачили світ збірки "Наречена сонця” (1976), "Високе полум’я дня” (1980), "Слід зірниці” (1986), книжки повістей і оповідань "Відцвіла шипшина” (1974), "Твій тихий дім” (1980), "Двадцять років і один день” (1984, 1985), "Прекрасні імена жіночі” (1989), а також книжка публіцистики "Письма к другу” (1988). У газеті "Час/ Time” опублікувала документальну повість "Тінь у дощовий день”.

      Галина Гордасевич, як письменниця – поетеса, прозаїк, публіцист, драматург – створила непересічні твори, які залишать, після їх широкого оприлюднення, слід в українській літературі.

                  Сильніша від любові

Коли я раптом обірву розмову,

Притихну і замовкну на півслові,

Це значить, що прийшла до мене знову

Поезія, сильніша від любові.

 

Мені твоє світитиме обличчя,

Лунатиме твій голос в шумі крові,

Та не держи, коли мене покличе

Поезія, сильніша від любові.

 

І ти на мене, милий мій, не сердься,

Не мруж очей і не нахмарюй брови,

Бо вже навік ввійшла до мого серця

Поезія, сильніша від любові.

 

І все життя мені іти по світу

Крізь сірий дощ і зорі малинові

Туди, де недосяжно мені світить

Поезія, сильніша від любові.


        ***       ***     ***

Твоє ім’я так легко, як зітхання,
Зірвалося не з губ моїх, а з серця.
Невже таки... невже таки кохання
Прийшло не в квітні, а чекало серпня?

Вигадую?.. Вигадую... Можливо...
Прикрашую тебе?..
Либонь, прикрашую.
Та тільки чуєш: грім, і шум, і злива,
І райдуга над доленькою нашою.

І що тепер літа і сивина –
Вона від твого усміху розтане!
Це все-таки... Це все-таки вона –
Ота любов, що перша і остання.

 

             ***   ***   ***

Не помічаю, як летять літа,
Не помічаю, як життя минає.
Хоч бачу: знову листя обліта,
Тож знову осінь – сумнівів немає.

А я радію сонцю і весні,
І серце жадібне ніяк не заспокою,
І навіть ще літаю уві сні,
Комусь з-під хмар махаючи рукою.

І я не вірю, що ідуть роки.
Життя таке ж, що ні кінця, ні краю!
... І лиш ровесниці мої, кінозірки,
В останніх фільмах
                        вже бабусь іграють

                                                                       
                                                                              "Мандрівки серця"

   Сьогодні, 19 березня, святкує свій 90-й день народження одна із найвідоміших українських письменниць сучасності Ліна Костенко.

     Легендарна поетеса, прозаїк і громадська діячка Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року. Ліна Костенко є автором понад 15-ти поетичних збірок («Вітрила», «Мандрівки серця», «Над берегами вічної ріки», «Сад нетанучих скульптур», «Річка Геракліта»), роману «Записки українського самашедшого».
      За історичний роман у віршах «Маруся Чурай» була удостоєна Державної премії ім. Т.Г. Шевченка.

Костенко також є лауреатом премії імені Олени Теліги, премій Антоновичів та Петрарки, нагороджена відзнакою президента України та орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня. А ще вона – почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів.

      Поезія Ліни Костенко сповнена непідробної любові – до людини, природи, рідного краю, вона заставляє людину посміхатись та плакати одночасно, наповнює душу теплом та дарує справжні переживання.  Твори Ліни Костенко перекладені англійською, білоруською, естонською, італійською, іспанською, французькою, німецькою, італійською й французькою мовами.

    Значущість поезії Ліни Костенко полягає в сутності самої поетеси, яку вона визначила так: Я дерево, я сніг, я все, що я люблю. І, може, це і є моя найвища сутність…

Крила.     

А й правда, крилатим ґрунту не треба.

Землі немає, то буде небо.

Немає поля, то буде воля.

Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина…

А як же людина? А що ж людина?

Живе на землі. Сама не літає.

А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,

А з правди, чесноти і довір'я.

У кого – з вірності у коханні.

У кого – з вічного поривання.

У кого – з щирості до роботи.

У кого – з щедрості на турботи.

У кого – з пісні, або з надії,

Або з поезії, або з мрії.

Людина нібито не літає…

А крила має. А крила має! 

Форма входу
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Block title
Block content
Друзі сайту